18 лютого 2017 р. згасло Світло мого життя

Моя кохана дружина, моя ґуру, яка дарувала мені найвищий і найкоштовніший з дарів – зустріч із Дгармою Будди – Олена Дечен Чьодрон (Богатирьова) залишила світ людей.

Згідно з її волею, до кремації про це знали тільки прямі родичі та найближчі до неї люди. Кремація відбулася 20 лютого в Києві, на Байковому цвинтарі. 

Олена любила Україну. Але не ту, що за вікном - олігархічну, бандитську, забичену. Вона любила Україну трансцедентну, тисячолітню, сакральну, яку вона добре бачила і відчувала, і якій ще належить відродитися зусиллями сотень і тисяч подвижників духу. Саме з цією любові до України Олена стала ініціатором перекладів тантричних і дгармічних текстів Вчення Будди українською мовою, що публікуються в цьому блозі. 
Згідно зі вченням Будди, серед світів самсари є такі, де панує або нестерпне страждання, або така інтенсивна насолода, що істотам тих світів просто неможливо вдосконалюватись на духовному шляху. Натомість, світ людей вважається для такого шляху найкращим, бо тут досить і страждань, і щастя, щоби спонукати людину до поступу своєї духовної еволюції. Якби я не зустрівся з Оленою, моє життя було би суцільним стражданням. Та через благий збіг обставин, я мав 12 років безмежного і геть незаслуженого мною щастя бути її близькою людиною, отримувати її безцінні вчення, настанови та спостерігати, як вона проявляє на землі небесну райську красу і божественну мудрість.В миру Олена була геніальною художницею та режисеркою, створивши понад 60 вистав в різних театрах України. Всі вони без жодного винятку мали не лише мистецький, а й фінансовий успіх! 
Та визнання її таланту ще попереду. За її життя їй не знайшлося місця в системі пострадянського "мистецтва", бо розподілювачам звань, призів, закордонних гастролей та інших благ було всього цього і самим замало… 
Проте, немає жодного сумніву, що творчість Олени неодмінно буде визнана тепер. За старою радянською традицією у нас так люблять мертвих, які вже не становлять жодної конкуренції невситимим чинушам від мистецтва…
Наостанок свого життя Олена більше року героїчно ставала на прю з грізною хворобою і терпіла нелюдські муки й колосальний біль. Але завдяки чуйності та пожертвам величезної кількості небайдужих до неї людей, рідним Олени вдалося забезпечити їй належне лікування та догляд. Вона відійшла з цього світу в чистоті, мирі, спокої і майже безболісно.
Глибоко вклоняюся всім, хто допоміг родині Олени своїми молитвами і грошима, і кого просто фізично не можу перелічити на ім'я через їхню величезну кількість. 
Згідно з останньою волею Олени, її попіл розвіяний мною над озером на Ваджровому троні в Бодґаї (Індія), неподалік від дерева бодгі – місця просвітлення нашого найвищого Вчителя – Будди, якого вона безмежно шанувала і любила. 

Олександр Єше Джунґне